Загальна характеристика:
міжнародна непатентована назва: interferon alfa-2a;
основні властивості лікарської форми: інтерферон альфа-2а відноситься до медичних імунобіологічних препаратів. Інтерферон альфа-2а – високоочищений білок, що містить 165 амінокислот з молекулярною масою близько 19000 дальтон. Його одержують за технологією рекомбінантної ДНК з використанням генно-інженерного штаму E. coli, ДНК якої кодує синтез цього білка людини. Препарат являє собою прозору рідину, безбарвного або злегка жовтуватого кольору.
Якісний та кількісний склад:
діюча речовина: інтерферон альфа-2а 3 млн МО, 6 млн МО, 9 млн МО;
допоміжні речовини: амонію ацетат, натрію хлорид, спирт бензиловий, полісорбат 80, кислота оцтова льодяна, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Форма випуску.
Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група.
Імуностимулятори. Інтерферони.
Код за АТС.
L03A B04.
Імунобіологічні і біологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Інтерферон альфа-2а – високоочищений білок, що містить 165 амінокислот з молекулярною масою близько 19000 дальтон. Його одержують за технологією рекомбінантної ДНК з використанням генно-інженерного штаму E. coli, ДНК якої кодує синтез цього білка людини.
Роферон-А має багато властивостей так званих природних альфа-інтерферонів людини. Він діє проти вірусів, індукуючи в клітинах стан резистентності до вірусних інфекцій і модулюючи відповідну реакцію імунної системи, що спрямована на нейтралізацію вірусів або знищення інфікованих ними клітин. У пухлинних клітинах людини, оброблених Рофероном-А (у клітинах НТ29), достовірно зменшується синтез ДНК, РНК і білка. Роферон-А має антипроліферативну дію на ряд пухлин людини in vitro і пригнічує ріст деяких ксенотрансплантатів пухлин людини у тварин. In vivo антипроліферативна активність Роферону-А вивчалася на таких пухлинах, як мукоїдна карцинома молочної залози та аденокарцинома сліпої і ободової кишки, а також передміхурової залози. Ступінь антипроліферативної активності варіює.
Фармакокінетика.
Всмоктування.
Після внутрішньом'язового або підшкірного введення біодоступність препарату перевищує 80%. Після внутрішньом’язового введення дози в 36 млн МО максимальні концентрації в сироватці коливалися від 1500 до 2580 пг/мл (у середньому 2020 пг/мл), а після підшкірного – від 1250 до 2320 пг/мл (у середньому 1730 пг/мл) і досягалися у середньому через 3,8 год і 7,3 год відповідно.
Розподіл.
У людини фармакокінетика Роферону-А в дозах від 3 млн до 198 млн МО має лінійний характер. Після внутрішньовенної інфузії 36 млн МО здоровим добровольцям об’єм розподілу в рівноважному стані коливався від 0,22 до 0,75 л/кг (у середньому 0,40 л/кг). Як у здорових добровольців, так і у хворих на метастазуючий рак спостерігаються великі індивідуальні коливання концентрації інтерферону альфа-2а в сироватці.
Метаболізм і виведення.
Основним шляхом виведення альфа-інтерферону є нирковий катаболізм. Печінковий метаболізм і виведення з жовчю становлять собою менш важливі шляхи елімінації. У здорових осіб період напіввиведення інтерферону альфа-2а після внутрішньовенної інфузії 36 млн МО становить 3,7 - 8,5 год (у середньому 5,1 год), а загальний кліренс – 2,14 – 3,62 мл/хв./кг (у середньому 2,79 мл/хв./кг).
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках.
Після одноразового внутрішньом’язового введення інтерферону альфа-2а хворим з метастазуючим раком і з хронічним гепатитом В фармакокінетичні показники були аналогічні таким у здорових добровольців. Після одноразового введення доз до 198 млн МО спостерігається залежне від дози збільшення сироваткових концентрацій. Розподіл або виведення інтерферону альфа-2а при його введенні двічі на добу (0,5 – 36 млн МО), один раз на добу (1 – 54 млн МО) або 3 рази на тиждень (1 – 136 млн МО) протягом до 28 днів не змінюються.
У деяких хворих внутрішньом'язове введення інтерферону альфа-2а один або кілька разів на добу тривалістю до 28 днів призводило до зростання сироваткових концентрацій у 2 - 4 рази у порівнянні з такими ж після разового введення. Однак багаторазове введення відповідно до кожного з вивчених до цього часу режимів дозування не змінювало параметри розподілу або виведення препарату
Показання для застосування.
Новоутворення лімфатичної системи і системи кровотворення: ворсинчастоклітинний лейкоз, мієломна хвороба, шкірна Т-клітинна лімфома, хронічний мієлолейкоз, тромбоцитоз при мієлопроліферативних захворюваннях, неходжкінська лімфома низького ступеня злоякісності.
Солідні пухлини: саркома Капоші у хворих на СНІД без анамнестичних вказівок на опортуністичні інфекції, запущена нирковоклітинна карцинома, метастазуюча меланома, меланома після хірургічної резекції (товщина пухлини > 1,5 мм) під час відсутності ураження лімфовузлів та віддалених метастазів.
Вірусні захворювання: хронічний активний гепатит B у дорослих, що має маркери вірусної реплікації, тобто позитивний за HBV-ДНК, ДНК-полімеразою або HBeAg; хронічний активний гепатит С у дорослих, що мають антитіла до вірусу гепатиту С або HCV РНК у сироватці і підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) без ознак печінкової декомпенсації (клас А за Чайлд-Пью); гострі кондиломи.
Особливі групи хворих
Діти: препарат не слід застосовувати дітям до 3-х років.
Спосіб застосування та дози.
Роферон-А слід вводити підшкірно.
Ворсинчастоклітинний лейкоз
Початкова доза: 3 млн МО на добу протягом 16 - 24 тижнів. При непереносимості добову дозу зменшують до 1,5 млн МО і/або знижують кратність введення до трьох разів на тиждень.
Підтримуюча доза: 3 млн МО три рази на тиждень. При непереносимості дозу зменшують до 1,5 млн МО тричі на тиждень.
Тривалість лікування: 6 місяців, при наявності позитивного ефекту терапію продовжують, при його відсутності – припиняють. Максимальна тривалість лікування складала 20 місяців.
Мієломна хвороба.
По 3 млн МО тричі на тиждень. Залежно від індивідуальної переносимості, дозу можна щотижня збільшувати до досягнення максимальної дози (9 – 18 млн МО) тричі рази на тиждень.
Тривалість лікування: лікування за цією схемою можна продовжувати протягом тривалого часу за відсутності прогресування хвороби та вираженій непереносимості препарату.
Шкірна Т-клітинна лімфома (хворим старше 18 років).
Роферон-А може бути ефективним у хворих на прогресуючу шкірну Т-клітинну лімфому, у тому числі рефрактерних до традиційної терапії або таких, що мають протипоказання для її проведення.
Початкова доза: 3 млн МО/добу, поступово збільшуючи добову дозу до 18 млн МО/добу протягом 12 тижнів за схемою: 1 – 3-й день – 3 млн МО на добу, 4 – 6-й день – 9 млн МО на добу, 7 – 84-й день – 18 млн МО на добу.
Підтримуюча доза: тричі на тиждень у максимальній дозі, що переноситься хворим, але не перевищуючи 18 млн МО.
Тривалість лікування: не менше 8 тижнів, але бажано – не менше 12 тижнів, при наявності позитивного ефекту терапію продовжують, при його відсутності – припиняють. Максимальна тривалість лікування складала 40 місяців. У хворих, що позитивно реагують на лікування, його слід продовжувати не менш ніж 12 місяців, щоб максимально збільшити ймовірність досягнення повної ремісії і підвищити ймовірність тривалої ремісії.
Примітка: приблизно у 40% хворих із шкірною Т-клітинною лімфомою об'єктивного протипухлинного ефекту досягти не вдається. Часткова ремісія спостерігається звичайно в межах 3 місяців лікування, а повна – у межах 6 місяців, хоча іноді для досягнення найкращого ефекту потрібно 12 місяців терапії.
Хронічний мієлолейкоз.
Роферон-А призводить до гематологічної ремісії у 60% хворих у хронічній стадії хронічного мієлолейкозу, незалежно від попередньої терапії. У двох третин з цих хворих повна гематологічна ремісія ще зберігається через 18 місяців після початку лікування. На відміну від цитотоксичної хіміотерапії, інтерферон альфа-2а може призвести до стабільної цитогенетичної ремісії, що продовжується більш ніж 40 місяців.
Роферон-А за декілька днів знижує число тромбоцитів, зменшує частоту супутніх тромбогеморагічних ускладнень та не має лейкозогенного потенціалу.
Рекомендації з дозування: хворим віком 18 років та старше: початкова доза – 3 млн МО/добу з поступовим збільшенням дози протягом 8 – 12 тижнів за схемою: 1 – 3-й день – 3 млн МО на добу, 4 – 6-й день – 6 млн МО на добу, 7 – 84-й день – 9 млн МО на добу.
Тривалість лікування: не менше 8 тижнів, але бажано – не менше 12 тижнів, при наявності позитивного ефекту терапію продовжують до досягнення повної гематологічної ремісії, але не більше 18 місяців. При повній гематологічній ремісії лікування слід продовжувати в дозі 9 млн МО на добу (оптимальна доза) або 9 млн МО тричі на тиждень (мінімальна доза), до досягнення цитогенетичної ремісії. Є спостереження цитогенетичних ремісій тривалістю 2 роки після початку лікування. Ефективність, безпечність та оптимальні дози Роферону-А для дітей із хронічним мієлолейкозом не встановлені.
Тромбоцитоз, пов'язаний з мієлопроліферативними захворюваннями (крім хронічного мієлолейкозу).
1 – 3 день – 3 млн МО на добу, 4 – 30-й день – 6 млн МО на добу.
Тривалість лікування: підтримуюча доза (для підтримки числа тромбоцитів в межах норми) 1 – 3 млн МО 2 – 3 рази на тиждень. Кожному хворому слід індивідуально підбирати максимальну дозу, що задовільно переноситься хворим.
Неходжкінська лімфома низького ступеня злоякісності.
В якості підтримуючої терапії після стандартної хіміотерапії (із променевою терапією або без неї): 3 млн МО підшкірно тричі на тиждень протягом не менш ніж 12 місяців. Лікування Рофероном-А потрібно починати якомога раніше при покращенні стану хворого, звичайно через 4 - 6 тижнів після хіміо- та променевої терапії.
В комбінації з традиційними схемами хіміотерапії (наприклад, з комбінацією циклофосфаміду, преднізону, вінкристину і доксорубіцину) – 6 млн МО/м2 з 22 по 26 день кожного 28-денного циклу. У цьому разі лікування Рофероном-А можна починати одночасно з хіміотерапією.
У хворих з неходжкінською лімфомою низького ступеня злоякісності при призначенні додатково до хіміотерапії (із променевою терапією або без неї) Роферон-А продовжує безрецидивну виживаність та виживаність без прогресування.
Саркома Капоші у хворих на СНІД.
Імовірність того, що хворі із саркомою Капоші на фоні СНІДу позитивно відреагують на терапію, вища в тому випадку, якщо в анамнезі в них немає опортуністичних інфекцій, симптомів групи В (втрата ваги більш 10%, температура вище 38 °С при відсутності відомого вогнища інфекції, нічна пітливість), а вихідне число Т4-лімфоцитів перевищує 200 клітин у 1 мкл.
Початкова доза: хворим віком 18 років та старше Роферон-А слід вводити по 3 млн МО/добу з поступовим підвищенням дози протягом 10 – 12 тижнів до 18 млн МО/добу, а по можливості - до 36 млн МО/добу за схемою: 1 - 3-й день – 3 млн МО на добу, 4 - 6-й день – 9 млн МО на добу, 7- 9-й день – 18 млн МО на добу, при переносимості збільшуючи дозу на 10 - 84 день до 36 млн МО на добу.
Підтримуюча доза: 3 рази на тиждень у максимальній дозі, що переноситься хворими, але не перевищуючи 36 млн МО/добу.
Тривалість лікування: для визначення реакції на лікування варто документувати динаміку пухлини. Тривалість лікування – не менше 10 тижнів, бажано не менш 12 тижнів. За наявності позитивного ефекту терапію продовжують, при його відсутності – припиняють. Як правило ефект починає проявлятися через 3 місяці лікування. Максимальна тривалість лікування складала 20 місяців. За наявності ефекту лікування слід продовжувати щонайменше до зникнення пухлини.
Примітка: після припинення терапії Рофероном-А саркома Капоші часто рецидивує.
Запущена нирковоклітинна карцинома.
У хворих з рецидивом пухлини або метастазами найкращий терапевтичний ефект спостерігався при призначенні великих доз Роферону-А (36 млн МО на добу) як монотерапії або помірних доз Роферону-А (18 млн МО 3 рази на тиждень) у комбінації з вінбластином, у порівнянні з монотерапією помірними дозами Роферону-А 3 рази на тиждень. У хворих, що отримували невеликі дози Роферону-А (2 млн МО/1 м2 поверхні тіла на добу), ніякого ефекту від лікування не спостерігалося. Поєднання Роферону-А з вінбластином дає загальну частоту ремісії близько 20%, уповільнює прогресування захворювання, продовжує загальну виживаність і призводить лише до невеликого збільшення частоти легкої і помірної лейкопенії і гранулоцитопенії в порівнянні з монотерапією у хворих із запущеним раком нирки.
а) Монотерапія Рофероном-А
Початкова доза: 3 млн МО/добу з поступовим підвищенням дози протягом 8 – 12 тижнів до 18 млн МО/добу, а за можливості – до 36 млн МО/добу за наступною схемою: 1 - 3-й день – 3 млн МО на добу, 4 - 6-й день – 9 млн МО на добу, 7 - 9-й день – 18 млн МО на добу, при переносимості збільшуючи дозу на 10 – 84-й день до 36 млн МО на добу.
Підтримуюча доза: 3 рази на тиждень у максимальній дозі, що переносить хворий, але не перевищуючи 36 млн МО/добу.
Тривалість лікування: не менше 8 тижнів, але бажано – не менше 12 тижнів. За наявності позитивного ефекту терапію продовжують, при його відсутності – припиняють. Максимальна тривалість лікування складала 16 місяців.
б) Роферон-А + вінбластин
Початкова доза: на перший тиждень Роферон-А призначають в дозі 3 млн МО 3 рази на тиждень, на другий тиждень – по 9 млн МО 3 рази на тиждень, потім – по 18 млн МО 3 рази на тиждень (у випадку непереносимості дозу можна зменшити до 9 млн МО 3 рази на тиждень). Протягом цього періоду вінбластин слід вводити внутрішньовенно в дозі 0,1 мг/кг маси тіла 1 раз на 3 тижні.
Тривалість лікування: не менше 3 місяців, максимум – до 12 місяців або до початку прогресування захворювання. У випадку повної ремісії лікування можна припинити через 3 місяці після його початку.
Метастазуюча меланома.
У 10 - 25% хворих із запущеною злоякісною меланомою лікування Рофероном-А призводило до об'єктивної регресії пухлин шкірної і вісцеральної локалізації. При використанні доз менших за 18 млн МО 3 рази на тиждень терапевтичний ефект спостерігався рідше. У хворих, що реагували на лікування, відзначався довший термін виживання, ніж у тих, що не реагували.
Початкова доза: по 18 млн МО 3 рази на тиждень протягом 8 - 12 тижнів.
Тривалість лікування: не менше 8 тижнів, але бажано – не менше 12 тижнів. За наявності позитивного ефекту терапію продовжують, при його відсутності – припиняють. Максимальна тривалість лікування складала 24 місяці.
Меланома після хірургічної резекції
Ад’ювантна терапія малими дозами Роферону-А збільшує тривалість часу без рецидиву захворювання у хворих без ураження лімфовузлів і віддалених метастазів після резекції меланоми (товщина пухлини > 1,5 мм). Лікування повинне бути почате не пізніше, ніж через 6 тижнів після операції.
Доза: 3 млн МО 3 рази на тиждень.
Тривалість лікування – 18 місяців.
Хронічний вірусний гепатит В
Звичайно призначають по 4,5 – 9 млн МО 3 рази на тиждень протягом 4 – 6 місяців.
Якщо кількість маркерів вірусної реплікації або НВе-антигену після місяця лікування не зменшилася, дозу можна збільшити. Подальшу корекцію дози проводять залежно від переносимості препарату. Якщо через 3 – 4 місяці покращення не спостерігається, варто розглянути питання про переривання терапії.
Дітям віком 2 роки та старше. Доза 7,5 млн МО/м2 є безпечною та ефективною.
Хронічний вірусний гепатит С
Комбінована терапія Рофероном-А і рибавірином
Ефективність інтерферону альфа-2а підвищується, якщо його призначають у комбінації з рибавірином. Роферон-А можна призначати в якості монотерапії при непереносимості чи/та протипоказанні до рибавірину.
Комбінована терапія Рофероном-А і рибавірином раніше нелікованих хворих на хронічний гепатит С.
3 млн МО 3 рази на тиждень протягом не менше 6 місяців. Якщо через 6 місяців терапії HCV РНК відсутній, а хворий був інфікований вірусом генотипу 1 і до лікування мав високе вірусне навантаження, то лікування повинне продовжуватися ще протягом 6 місяців. При вирішенні питання щодо продовження лікування до 12 місяців варто враховувати й інші негативні прогностичні фактори (вік старше 40 років, чоловіча стать, мостовидний фіброз). Якщо через перші 6 місяців терапії вірусологічної ремісії (HCV РНК нижче межі визначення) досягти не вдається, то надалі стійка вірусологічна ремісія (HCV РНК нижче межі визначення через 6 місяців після відміни препаратів) малоймовірна.
Комбінована терапія Рофероном-А і рибавірином при рецидиві у дорослих хворих, у яких попередня монотерапія інтерфероном-альфа дала тимчасовий ефект. Режим дозування Роферону-А: по 4,5 млн МО 3 рази на тиждень протягом 6 місяців. Режим дозування рибавірину: по 1000 – 1200 мг/добу в два прийоми (під час сніданку та вечері) (дивіться інструкцію для застосування рибавірину).
Стандартна тривалість лікування пацієнтів з хронічним гепатитом С залежить від генотипу вірусу і складає 6 – 12 місяців.
Монотерапія Рофероном-А
Роферон-А може бути призначений в якості монотерапії при непереносимості рибавірину або при наявності протипоказань до його прийому.
Початкова доза: по 3 – 6 млн МО 3 рази на тиждень протягом 6 – 12 місяців.
Якщо через 3 місяці лікування рівень АЛТ у сироватці не нормалізувався, терапію слід припинити.
Гострі кондиломи
1 – 3 млн МО три рази на тиждень протягом 1 - 2 місяців.
Побічна дія.
Нижчезазначені дані про побічні дії препарату засновані на досвіді лікування хворих із різноманітними злоякісними захворюваннями, часто рефрактерними до попереднього лікування і знаходилися на пізніх стадіях, а також хворих на хронічний гепатит В і хронічний гепатит С. Більшість онкологічних хворих одержували дози, що значно перевищували рекомендовані в даній інструкції, що можливо, і пояснює більш високу частоту і ступінь тяжкості побічних реакцій у цій групі хворих у порівнянні з хворими на гепатит В, у яких побічні реакції були звичайно транзиторними, так що через 1 – 2 тижні після початку лікування хворі поверталися до початкового стану.
Загальні симптоми. Часто – грипоподібний синдром (млявість, підвищення температури, лихоманка, втрата апетиту, м'язовий і головний біль, біль у суглобах та пітливість), втрата ваги. Ці гострі побічні реакції звичайно слабшають або усуваються при одночасному призначенні парацетамолу, а їхня виразність у ході лікування або при зміні дози Роферону-А має тенденцію до зменшення, хоча при продовженні терапії можуть виникнути сонливість, слабкість і млявість.
Шлунково-кишковий тракт. Часто – приблизно у двох третин онкологічних хворих – анорексія, у половини – нудота. Досить часто – блювання, зміна смакових відчуттів, сухість у роті, діарея, а також слабкий або помірний біль у животі. Рідко – закрепи, метеоризм, посилення перистальтики і печія, загострення виразкової хвороби, шлунково-кишкові кровотечі, що не загрожують життю, тяжке порушення функції печінки, панкреатит.
Зміни функції печінки. Іноді – підвищення рівня АЛТ, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази і білірубіну, що, як правило, не вимагає корекції дози. Рідко – зміна активності трансаміназ при гепатиті В, дуже рідко – тяжке порушення функції печінки, печінкова недостатність.
Центральна нервова система. Іноді – системне і несистемне запаморочення, порушення зору, погіршення психічного стану, погіршення пам'яті, депресія, сонливість, сплутаність свідомості, порушення поведінки (тривога, нервозність) і порушення сну. Рідко – сильна сонливість, судоми, кома, порушення мозкового кровообігу, тимчасова імпотенція й ішемічна ретинопатія, а також схильність до суїциду (в останньому випадку препарат потрібно відмінити).
Периферична нервова система. Іноді – парестезії, оніміння кінцівок, нейропатія, свербіж і тремор.
Серцево-судинна і дихальна системи. Досить часто – приблизно в однієї п'ятої онкологічних хворих – транзиторна артеріальна гіпо– та гіпертензія, набряки, ціаноз, аритмії, серцебиття і біль в грудній клітці. Рідко – кашель і невелика задишка, набряк легень, пневмонія, застійна серцева недостатність, зупинка серця і зупинка дихання, інфаркт міокарда. У хворих на гепатит В серцево-судинні порушення спостерігаються дуже рідко.
Шкіра, її похідні та слизові оболонки. Досить часто – у п'ятої частини хворих – легке або помірне випадання волосся, зворотне після припинення лікування. Посилене випадіння волосся може продовжуватись протягом декількох тижнів. Рідко – загострення герпетичних висипань на губах, висипи, свербіж, сухість шкіри і слизових оболонок, виділення з носа і носові кровотечі, загострення або маніфестація псоріазу.
Нирки та сечовивідні шляхи. Рідко – погіршення функції нирок, гостра ниркова недостатність (головним чином, в онкологічних хворих з такими факторами ризику, як захворювання нирок або одночасне лікування нефротоксичними препаратами), електролітні порушення, особливо при анорексії або зневоднюванні організму, протеїнурія, збільшення кількості клітинних елементів в осаді сечі, підвищення рівня азоту сечовини в крові, а також креатиніну і сечової кислоти в сироватці.
Система кровотворення. Досить часто – транзиторна лейкопенія (що рідко потребує зменшення дози), у хворих у стані мієлосупресії – тромбоцитопенія, зниження рівня гемоглобіну. Іноді – тромбоцитопенія у хворих без мієлосупресії. Рідко – зменшення рівня гемоглобіну і гематокриту. Повернення тяжких гематологічних порушень до вихідного рівня звичайно спостерігалося через 7 – 10 днів після припинення лікування Рофероном-А. Дуже рідко ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура.
Інші. Рідко – гіперглікемія, цукровий діабет, реакції в місці ін'єкції, дуже рідко – некроз, аутоімунна патологія (васкуліт, артрит, гемолітична анемія, порушення функції щитовидної залози, вовчакоподібний синдром). Дуже рідко – безсимптомна гіпокальціємія, саркоїдоз, гіпертригліцеридемія/гіперліпідемія.
Антитіла до інтерферону. У деяких хворих після введення препаратів, що містять гомологічний білок, можуть утворюватися специфічні нейтралізуючі активний білок антитіла. Тому ймовірно, що в окремих хворих будуть виявлятися антитіла до всіх інтерферонів, як природних, так і рекомбінантних. При деяких захворюваннях (рак, системний червоний вовчак, оперізувальний лишай) антитіла до лейкоцитарного інтерферону людини можуть спонтанно виникати у хворих, які раніше ніколи не одержували інтерферон. Вказівок на те, що при будь-якому із клінічних показань наявність таких антитіл може негативно вплинути на реакцію хворого на Роферон-А, немає.
При проведенні комбінованої терапії з рибавірином – дивіться також побічні дії рибавірину.
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до рекомбінантного інтерферону альфа-2а або будь-якого компоненту препарату.
- Наявні або перенесені тяжкі захворювання серця. Вказівок на пряму кардіотоксичну дію препарату немає, однак існує ймовірність, що гострі токсичні ефекти, які самостійно зникають (наприклад, підвищення температури, озноб) і часто супроводжують лікування Рофероном-А, можуть викликати загострення наявних серцевих захворювань.
- Тяжкі порушення функції нирок, печінки або мієлоїдного паростка кровотворення.
- Судомні розлади, інші порушення функції ЦНС.
- Хронічний гепатит з вираженою декомпенсацією або з цирозом печінки.
- Хронічний гепатит у хворих, що одержують або недавно одержували імунодепресанти, за винятком короткочасного лікування стероїдами.
- Хронічний мієлолейкоз, якщо хворий має HLA-ідентичного родича і йому повинні зробити або можливо зроблять алогенну трансплантацію кісткового мозку найближчим часом.
- Дитячий вік до 3-х років (в якості консерванту міститься бензиловий спирт).
При проведенні комбінованої терапії з рибавірином – дивіться також протипоказання для застосування рибавірину.
Передозування.
Повідомлень про передозування немає, однак повторне введення великих доз інтерферону може супроводжуватися глибокою летаргією, млявістю, прострацією і комою. Таких хворих слід госпіталізувати для спостереження і проведення відповідних підтримуючих заходів.
При належному підтримуючому догляді попередній стан у хворих з вираженими побічними реакціями на Роферон-А відновлюється через кілька днів після припинення лікування. У клінічних дослідженнях кома реєструвалася в 0,4% онкологічних хворих.
Особливості застосування.
Роферон-А слід призначати під спостереженням лікаря, що має досвід лікування за відповідними показаннями. Хворих варто інформувати не тільки про переваги даної терапії, а й про можливі побічні реакції.
При легкому і помірному порушенні функцій нирок, печінки або кісткового мозку їх функцію необхідно ретельно контролювати. Зміни активності трансаміназ при гепатиті В звичайно означає покращення клінічного стану хворого.
При лікуванні альфа-інтерферонами описано загострення або виникнення аутоімунних захворювань. Необхідно дотримуватися обережності при лікуванні інтерфероном-альфа хворих на хронічний гепатит з аутоімунними захворюваннями в анамнезі. Потрібно ретельно спостерігати за кожним хворим, у якого при лікуванні Рофероном-А з'являються патологічні зміни функціональних печінкових проб, і за необхідності відмінити препарат.
Терапія альфа-інтерферонами рідко асоціюється з виникненням або загостренням псоріазу.
Рекомендується ретельне періодичне психоневрологічне обстеження усіх хворих. У рідких випадках у хворих, що отримують Роферон-А, відзначалися суїцидальні спроби; у таких випадках терапію слід припинити. До початку лікування слід проінформувати пацієнтів про можливий розвиток депресії, а пацієнтам потрібно негайно інформувати лікаря при появі будь-яких ознак депресії. У випадку розвитку депресії необхідна консультація психіатра та рішення питання про доцільність відміни препарату.
З винятковою обережністю варто застосовувати Роферон-А у хворих з тяжкою мієлосупресією, тому що препарат пригнічує кістковий мозок, викликаючи падіння числа лейкоцитів (особливо гранулоцитів), числа тромбоцитів і рідше рівня гемоглобіну. Це може призводити до підвищеного ризику інфекції або кровотечі. Необхідно уважно стежити за цими змінами і проводити хворим розгорнуті аналізи крові до початку лікування Рофероном-А і регулярно у його процесі.
Лихоманка може бути асоційована з грипоподібним синдромом, який часто спостерігається при терапії інтерферонами. При персистуючій лихоманці, особливо у хворих з нейтропенією, слід виключити наявність інфекції (бактеріальної, вірусної, грибкової). При виникненні тяжких інфекційних ускладнень слід відмінити інтерферон і призначити відповідне лікування.
Пацієнтам із цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією перед призначенням лікування необхідно провести офтальмологічне дослідження для виявлення патології очного дна. При появі скарг на погіршення гостроти зору чи звуження полів зору лікування слід відмінити та повторити обстеження.
У хворих після трансплантації (наприклад, нирки або кісткового мозку) медикаментозна імуносупресія може бути менш ефективною, тому що інтерферони мають стимулюючий вплив на імунну систему.
При наявності клінічної симптоматики гіперглікемії необхідний контроль рівня глюкози в крові і відповідне спостереження. Хворим на цукровий діабет може бути потрібна корекція дози цукрознижуючих препаратів.
Безпосередні вказівки на кардіотоксичний вплив препарату відсутні, проте існує імовірність, що гострі токсичні ефекти, які самостійно зникають (наприклад, підвищення температури, лихоманка) та часто супроводжують лікування Рофероном-А, можуть викликати загострення вже присутніх серцевих захворювань.
У випадку розвитку анафілактичних реакцій препарат відміняють і негайно призначають відповідну медикаментозну терапію. Транзиторна висипка не потребує відміни препарату.
Призначати Роферон-А новонародженим, особливо недоношеним та дітям до 3-х років протипоказано, так як він містить бензиловий спирт в якості консерванту, який може призводити до стійких порушень в нервово-психічній сфері та поліорганної недостатності.
При проведенні комбінованого лікування з рибавірином – див. також застереження до застосування рибавірину.
Вагітність і годування груддю
Чоловіки і жінки, що одержують Роферон-А, повинні користуватися надійними методами контрацепції. При вагітності препарат слід призначати тільки в тому випадку, якщо користь від лікування перевищує можливий ризик для плода. Хоча досліди на тваринах не дають вказівок на тератогенність препарату, не можна виключити можливість його шкоди на плід. Коли макакам-резусам на ранніх і середніх термінах вагітності вводили дози, що значно перевершують рекомендовані для клініки, у них відзначалося зростання числа викиднів. Невідомо, чи виділяється Роферон-А з грудним молоком. Питання про припинення годування груддю або про відміну препарату повинен вирішувати лікар залежно від важливості лікування для матері.
Бензиловий спирт, що міститься як наповнювач у готовому для застосування розчині Роферону-А, може проникати через плаценту. При призначенні розчину Роферону-А безпосередньо перед пологами або кесаревим розтином слід пам'ятати про токсичну дію на недоношених дітей. При проведенні комбінованої терапії з рибавірином – дивіться також застереження до застосування рибавірину.
Флакони та шприци-тюбики з 3 млн МО, 6 млн МО та 9 млн МО призначені лише для одноразового застосування.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та роботу з механізмами.
Залежно від режиму дозування й індивідуальної чутливості хворого, Роферон-А може впливати на швидкість реакції, виконання визначених операцій, наприклад, керування транспортними засобами, роботу з механізмами та ін.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Альфа-інтерферони можуть порушувати окисні метаболічні процеси, знижуючи активність печінкових мікросомальних ферментів системи цитохрому Р450. Це слід враховувати при одночасному призначенні лікарських засобів, що метаболізуються даним шляхом. Описано зниження кліренсу теофіліну після одночасного призначення альфа-інтерферонів.
Інтерферони можуть підсилити нейротоксичну, гематотоксичну або кардіотоксичну дію препаратів, що призначалися раніше або одночасно з ними. Взаємодії можуть спостерігатися після одночасного призначення препаратів центральної дії.
При проведенні комбінованої терапії з рибавірином – дивіться також взаємодії для рибавірину.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі від + 2 ° до + 8 °С у захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Не заморожувати!
Термін придатності.
2 роки.
Умови відпуску.
За рецептом.
Пакування
Шприц-тюбик по 3 млн МО/0,5 мл, 6 млн МО/0,5 мл або 9 млн МО/0,5 мл №1 в картонній коробці.
Виробник.
Ф.Хоффманн–Ля Рош Лтд, Швейцарія.
Адреса.
Грензахерштрасе, 124, СН-4070 Базель, Швейцарія.
Про всі випадки незвичайних реакцій необхідно інформувати:
- МОЗ України Головне санітарно-епідеміологічне управління (03115 м. Київ, вул. Грушевського, 7, тел.: 253-52-03);
- Державну службу лікарських засобів та виробів медичного призначення (01001 м. Київ, п-т. Перемоги, 120, тел.: 424-72-53);
- ДП ''Науково-експертний інститут лікарських засобів і виробів медичного призначення" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, тел.: 495-16-91);
- Представництво Хоффман-Ла Рош Лтд в Україні (01001 м. Київ, Музейний провулок, 2-б; тел.: 490-70-50, факс: 490-70-29).
